Підготовка вчителя початкових класів

до формування ключових компетентностей в учнів за новим

Державним стандартом початкової загальної освіти

 

            Одним із шляхів оновлення змісту освіти та узгодження його з потребами сучасності вбачаємо в орієнтації навчально-виховного процесу на набуття ключових компетентностей та створення ефективних механізмів їх запровадження. В умовах надмірного інформаційного простору на дитину спрямовується величезна лавина інформації, тому життєво необхідним є розвиток умінь швидко і якісно аналізувати її, відсівати другорядне та ефективно використовувати значуще.

         Початкова ланка освіти – фундамент шкільного навчання, адже саме тут закладається основа для формування особистості майбутнього громадянина. Вона покликана забезпечити подальше становлення і різнобічний розвиток особистості дитини, цілеспрямовано виявляти й розвивати її здібності в різних видах діяльності, створити умови для повноцінного засвоєння базового рівня освіти й уміння вчитись.

          З 2012-2013 навчального  року першокласники будуть навчатися за новим Державним стандартом початкової загальної освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 20 квітня 2011 року №462, який ми в цьому навчальному році творчо  опрацьовуємо на методичних об'єднаннях та семінарах-практикумах. Він ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентісного підходів. У даному документі зазначено, що основним завданням початкового навчання є оволодіння учнями ключовими компетентностями.

Формування ключових компетентностей ми  розглядаємо не як початок розвитку дітей, а продовження ліній розвитку, закладених Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі». Тому важливо зберегти наступність у розвитку дітей між дошкільною і початковою ланками освіти. Ефективному забезпеченню наступності  між дошкільною і початковими ланками освіти в районі сприяє мережа навчальних закладів 26 з яких на сьогодні є навчально-виховними комплексами.

Досі не існує єдиного тлумачення поняття «компетентність». Більшість авторів у це поняття вкладають такий зміст: компетентність – це характеристика, яка дається людині в результаті оцінки ефективності (результативності) її дій . Компетентнісний підхід передбачає спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, надпредметних) та предметних компетентностей особистості.

До ключових відносять соціальну компетентність, яка включає в себе комунікативну, і передбачає здатність особистості до визначення мети комунікації, застосування ефективної стратегії спілкування залежно від ситуації, вміння емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими; продуктивно співпрацювати в групі, проявляти ініціативу у спілкуванні, керувати власними взаєминами з іншими.

Комунікативна компетентність передбачає вміння спілкуватися як усно, так і писемно, доводити власну думку, адаптуватися у мовному середовищі у будь-якій соціальній ситуації; вона забезпечує можливість безпосереднього спілкування. Саме тому оволодіння комунікативною компетентністю є надзвичайно важливим у підлітковому віці. Адже у цей віковий період спілкування – одна із найважливіших потреб, яка супроводжується сукупністю переживань.

Компетентнісний підхід в освіті пов’язаний з особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання і виховання, оскільки стосується особистості дитини і може бути реалізований тільки у процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Ключові компетентності за своїм характером є наскрізними і вони досягаються через усі без винятку навчальні предмети та виховні заходи.        

      Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

Ключова компетентність охоплює низку загальних навчальних і пізнавальних умінь. Вміє вчитися той учень, який сам визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем; проявляє зацікавленість у навчанні; докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату, відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв‘язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити;  має вміння і навички самоконтролю і самооцінки.

Ключові (метапредметні, універ­сальні) компетентності — загальнокультурна, соці­ально-комунікативна, інформативно-пізнавальна, саморегуляції, креативна — відображені у змісті всіх освітніх галузей початкової школи.

1. Ціннісно-смислова компетентність. Це компетентність у сфері світогляду, пов'язана з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити та розуміти навколишній світ, орієнтуватись у ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, творчу спрямованість, уміти вибирати цільові та значеннєві установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Дана компетентність забезпечує механізм самовизначення учня в ситуаціях навчальної й іншої діяльності. Від неї залежать індивідуальна освітня траєкторія учня та програма його життєдіяльності в цілому.

2. Загальнокультурна компетентність. Коло питань, в яких учень повинен бути добре обізнаний, мати пізнання та дуже широкий досвід діяльності: це особливості національної та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини й людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ, компетентності в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. До цього ж відноситься досвід засвоєння учнем  картини світу, що розширюється до культурологічного й загальнолюдського розуміння світу.

3. Навчально-пізнавальна компетентність. Це сукупність компетентностей учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, евристичної, загальнонавчальної діяльності, співвіднесеної з реальними об'єктами, які пізнаються учнем. Сюди входять знання й уміння організації цілепокладання, планування, генерації ідей, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. Стосовно досліджуваних об'єктів учень опановує креативні навички продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами рішення проблем. У рамках даної компетентності визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання ймовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.

4. Інформаційна компетентність. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір тощо) й інформаційних технологій (аудіо-, відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет) формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її. Дана компетентність забезпечує навички діяльності учня стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах та освітніх галузях, а також у навколишньому світі.

5. Комунікативна компетентність. Включає знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими й окремими людьми та подіями, навички роботи у групі, відігравання різних соціальних ролей у колективі. Учень має вміти презентувати себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію й ін. Для освоєння даної компетентності в навчальному процесі фіксується необхідна й достатня кількість реальних об'єктів комунікації та способів роботи з ними для учня кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета чи освітньої галузі.

6. Соціально-трудова компетентність означає володіння знаннями та досвідом у сфері громадянсько-суспільної діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника тощо), у соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), у сфері сімейних стосунків та обов'язків, у питаннях економіки та права, у галузі професійного самовизначення. У дану компетенцію входять, наприклад, уміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої та суспільної вигоди, володіти етикою трудових і громадських взаємин. Учень опановує мінімально необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціальної активності та функціональної грамотності.

7. Компетентність особистісного самовдосконалення спрямована на засвоєння способів фізичного, духовного й інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об'єктом у сфері даної компетентності виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До даної компетентності відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості.

Однією із найважливіших компетентностей учнів початкових класів є вміння вчитися. Вона формується в усіх освітніх галузях, передбачених Державним стандартом.

        Особливе значення у формуванні вміння вчитися відводиться рідній українській мові, так як вона є не тільки предметом, а й найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших предметів почат­кової ланки освіти.  Відповідно до мети і завдань мовного компонен­та освітньої галузі у структурі Державного стандарту виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціо-культурна і діяльнісна.

-             Формування мовних компетентностей не обмежується лише вивченням рідної мови. Не даремно в народі говорять, що скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина. Вивчення в початкових класах іноземної мови має величезне значення у формуванні соціально-комунікативних компетентностей.

    У формуванні ключової компетенції, вміння вчитися, особливе значення має креативний розвиток, забезпеченню якого сприяє вивчення математики. Саме математична галузь формує і розвиває :

        - здатність  логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії, виконувати дії за алгоритмом;

            - уміння застосовувати обчислювальні навички у практичних ситуаціях.

   Особистісному розвитку учня, формуванню цілісного образу світу, його соціальної і природничої компетентностей на основі засвоєння різних видів соціального досвіду, який охоплює систему інтегрованих знань про природу і суспільство, способи навчально-пізнавальної діяльності, ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності та соціальної практики слугує освітня галузь «Людини і світ». Ця галузь формує соціальну і громадянську компетентності які  спря­мовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, навичок співжиття і спів­праці в суспільстві, дотримання соціальних норм і правил.  Даний навчальний предмет формує здатність учня розв'язувати доступні соціаль­ні і особистісно значущі практичні і пізнавальні проблемні задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи, у сфері відношення: "людина — природа".

Продовженням морально-емоційної і естетичної ліній розвитку дитини, започаткованих у дошкільному віці, є формування у молодших школярів художньо-естетичних і мистецьких компетенцій, шляхом вивчення освітньої галузі «Мистецтво», яке здійснюється засобами різних видів мистецтва: музики., творів образотворчого мистецтва.

На вчителів початкових класів покладається  також ще одне важливе завдання: формування в учнів початкових класів здоров’язбережувальних компетентностей на основі оволодіння знаннями і досвідом здорового і безпечного способу життя; формування та розвитку навичок базових рухових дій загальнорозвивального спрямування; формування фізичної культури.

Вихідним положенням здоров'язбережувальної компетентності є розуміння здоров'я як феномена взаємоузгодженої життєдіяльності людини, форму­вання фізичної культури ососбистості. Тому особлива увагу слід  приділяти урокам фізкультури та основ здоров’я.

Сучасне життя вимагає формування в учнів компетентностей з інформаційно-комп’ютерних технологій.  Тому першочерговим завданням всіх  вчителів початкової школи буде оволодіння комп’ютером та запровадження в своїх навчальних закладах викладання курсу за вибором «Сходинки до інформатики».

Змістовими лініями кожного навчального предмета початкової ланки освіти формуються ключові компетенції.

Тому для їх формування необхідно наполегливість і творчість учителя, належна матеріальна база.   

Під час складання календарно-тематичного планування та розробки плану-конспекту уроків слід не забувати про практичне спрямування кожного уроку, обговорення питань застосування набутих знань, умінь та навичок.

 

Перед учителем сьогодення стоять важливі завдання:

- збагатити учня необхідним багажем знань, розвинути вміння запам’ятовувати і відтворювати певну інформацію;

- сформувати розуміння отриманої інформації, здатність її обробляти, переформульовувати своїми словами;

- застосовувати набуті знання (правила, закони, принципи, теорії) на практиці, робити узагальнення;

- розвивати основні мисленнєві операції:

- аналіз (осмислення змісту навчального матеріалу, здатність аналізувати його за даними  параметрами);

- синтез (створення нових схем, доведення, поєднання елементів для отримання цілого, побудова висновків);

- оцінювання (формування оцінних суджень щодо цінності ідей, тверджень, художніх творів тощо).

При передбаченні кінцевого навчального результату педагог має чітко орієнтуватися, який початковий рівень знань у його учнів та з допомогою яких методів і форм роботи можна досягти поставлених цілей та завдань.

Навчальний результат – це загальне твердження, яке визначає, що учень зможе виконувати наприкінці навчання, тобто якими компетентностями він оволодіє.

Навчальна ціль – це більш детальне твердження, яке визначає, що учень може виконувати після проходження певного етапу навчання (опанує конкретну компетенцію).

Точне і чітке визначення навчальних цілей, спрямованих на конкретний кінцевий результат, допоможе вчителеві побудувати навчально-виховний процес згідно з вимогами сучасної освіти.